• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Інформація про заклад

Інформація про заклад

Бобрицька ЗОШ І ступеня ім.Петра Тимошенка

Презентація нашого навчального закладу

«Найтонші джерельця, з яких наповнюється ріка навчання й виховання – це бажання дитини вчитися…» В.Сухомлинський

Про мою школу

Між розкішними соснами, на берега мальовничих ставків розкинулась Бобриця, а в центрі- школа. Стіни Бобрицької восьмирічної школи закладалися в далекі тридцяті роки двадцятого століття. Це була добротна дерев′яна будівля, в якій навчалися діти з навколишніх сіл: Луки, Забір′я, Жорнівки. Певний час школа не працювала. Та 1993 року у цьому ж приміщенні почала функціонувати загальноосвітня школа 1 ступеня. Сьогодні її директор Валентина Павлівна Кушнір, також тут працюють вчителька початкових класів Людмила Іванівна Корчак, вчителька німецької мови Райзіх Емма Андріївна, вчителька англійської мови Процюк Людмила Василівна, керівник танцювального гуртка Урбатіс Казимир Олександрович, керівник гуртка «Патріот» Дяденко Віра Сидорівна. Це творчий, креативний колектив однодумців, які люблять дітей, вкладають душу, знання для того, щоб вихованці виросли справжніми громадянами незалежної України, носіями вищих духовних надбань українського народу. Спеціалісти музики, фізичної культури, художньої праці, художнього слова допомагають кожній дитині розкрити свої творчі здібності, зберегти і зміцнити своє здоров′я.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про освіту" та статей 9, 37 Закону України "Про загальну середню освіту" та з метою забезпечення доступу до якісної початкової освіти учнів відповідного віку за місцем їх проживання було створено в Міністерстві освіти і науки України проект Положення про "школу-родину". Прикладом вдалого поєднання школи та родини стала наша Бобрицька школа І ст., що розташована в с. Бобриці Києво-Святошинського району Київської області.

Використання альтернативних форм організації навчання, розробка нових педагогічних ідей та підходів до навчально-виховного процесу, в центрі яких особистість дитини з її потребами, інтересами, життєвими проблемами, спонукали невеличкий педагогічний колектив школи підтримати міністерський експеримент «Школа-родина». За основу діяльності «школи-родини» педагоги взяли особисто орієнтовану модель навчання, яка, на відмінну від традиційної авторитарної, спрямована на природо відповідні технології навчання, задоволення базових потреб дитини, соціалізацію особистості, підтримку учнів з різним рівнем навчальних можливостей, що дасть їм змогу виходити за межі програми з улюбленого предмета, працювати у власному режимі.

Важливим аспектом у апробації Положення - є виховання патріотичного ставлення дітей до Вітчизни, формування здатності дитини пізнавати себе як члена сім′ї, родини, дитячого угрупування; виховання моральних та духовних цінностей в молодших школярів. Учні «школи-родини» є учасниками дитячої організації «Козачата». Беруть активну участь у громадських заходах, що проходять у рідному селі та районному центрі: - Всеукраїнській конференції «Україна – козацька держава»; - фестивалі козацької пісні. У селі створений народознавчий музей, де є козацька експозиція. Адже в далекому минулому саме козаками почала засновуватися Бобриця.

Виражаючи бажання учнів, вчителів, батьків з метою патріотичного виховання молодого покоління та вшанування світлої пам′яті полеглих у роки Великої Вітчизняної війни успішно пройшло громадське обговорення та було присвоєно Бобрицькій ЗОШ 1 ступеня ім′я Петра Сидоровича Тимошенка.

У найтяжчі дні оборони Києва від фашистської навали 15-річний підліток « Агент Петров» виконував завдання органів держбезпеки – вів розвідку у місцях дислокації та пересування ворожих військ і техніки на берегах річки Ірпінь у районі села Бобриця, зайнятого фашистами. Про це стало відомо від молодших сестер Петра Віри і Надії. А громадянин Бобриці Ярошенко Улян Григорович пригадав, що селяни, коли повернулись із біженців у вересні 1941 року, знайшли у вільхах тіло невідомого юнака і поховали його у братській могилі разом з тілами полеглих воїнів. Бобрицька сільська громада, загальноосвітня школа, Будинок культури, бібліотека, вшановують пам'ять полеглих, слідкують за повідомленнями в пресі, по краплинах збирають дані про героя, використовують фото із родинних фото - альбомів , а сестри Петра Віра і Надія стали бажаними гостями всіх заходів, які проходять у селі. Остаточно з’ясувати трагічну і водночас героїчну долю підлітка допоміг запис від 10 вересня 1941 року у « Військовому щоденнику» таємної польової поліції № 560 при штабі 29-го армійського корпусу шостої німецької армії : « Відділок при штабі 29 –ї АК повідомляє про допит і розстріл шпигуна Петра Петрова із Гнатівки ». Виявляється, що, потрапивши до рук таємної польової поліції , юнак повідомив своє справжнє ім’я і місце народження – Петро з Гнатівки. А агентурне псевдо « Петров», дане йому органами держбезпеки, він назвав свідомо, таким чином сподіваючись , що радянське командування дізнається про свого розвідника. На жаль, це сталося аж через 72 роки. Подвиг Петра Сидоровича Тимошенка є прикладом самовідданої любові до Батьківщини для наступних поколінь і був відзначений медаллю « За мужність і відвагу» ( посмертно).

Патріотична робота в школі різностороння. На базі школи проводяться зустрічі із ветеранами війни та родичами загиблих. Створено проекти «Слід на землі» та «Година пам′яті». Під час розповідей ветеранів, діти проникаються тяжкою долею дітей-війни, що ризикували своїм життям для рятування своєї родини, села, Батьківщини. В рамках проведення проекту « Година пам′яті» , учні читають твори місцевого поета, члена спілки Письменників України Петра Макаровича Короля. Його вірші сповнені синівської любові до Вітчизни, глибокої поваги до ветеранів війни, матерів, які втратили синів чи лишилися вдовами.

Педагоги активно проводять всеобуч для батьків: дні відкритих дверей, відвідують сім′ї, вивчають та узагальнюють сімейні традиції, проводять родинні та традиційні свята: Першого дзвоника, «Тато, мама і я працьовита сім′я», «Наші іменинники», вшанування пам′яті Т.Г.Шевченка, День села, Святого Миколая, Міжнародне свято сім′ї, День батька, Міжнародний день захисту дітей, Свято рушника, Свято вишиванки, флешмоб «Голуб миру» у рамках «Угоди про співпрацю» зі школою № 192 м. Києва, «Козацькому роду – нема переводу» - про життя, побут, подвиги українського козацтва – захід в рамках «Угоди про співпрацю» з Малютянською ЗОШ 1-11 ст. та інші. Отримали «Подяку» від Міжнародного Благодійного Фонду «Сильні духом». Здали кошти на будівництво пам′ятника «Матері –вдові» у м. Києві. Засвоєння, зберігання, і розвиток традицій і звичаїв своїх батьків є важливим засобом зміцнення національної свідомості.

У Бобрицькій загальноосвітній школі 1 ступеня ім. Петра Тимошенка все по – домашньому: м′яке взуття, килимові доріжки, іграшки, стіл з білою скатертиною, смачний обід, кімната відпочинку, зручні ліжечка.

А все це завдяки плідній співпраці дирекції школи, виконкому сільської ради, відділу освіти, батьків, шефів.

У школі оновлена матеріальна база: відремонтовано класні приміщення, впорядковано кімнату відпочинку, працює три компютери, новенькі парти, побудовано внутрішні туалети.

Діти з радістю йдуть до такої школи – школи домашнього затишку, тепла, знань.

Директор школи В.П.Кушнір

Кiлькiсть переглядiв: 138