ПАМ'ЯТКА

для батьків про відповідальність за утримання, виховання та навчання неповнолітніх

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Стаття 52. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.

Стаття 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

КОДЕКС ПРО ШЛЮБ ТА СІМ'Ю УКРАЇНИ

Стаття 59. Батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов'язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано.

Стаття 60. Захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежить на їх батьках...

Стаття 61. Батьки мають право і зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці. Батьківські права не можуть здійснюватися в суперечності з інтересами дітей. При неналежному виконанні батьками (одним з них) обов'язків по вихованню або при зловживанні батьківськими правами, діти вправі звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органів опіки і піклування.

Стаття 70. Батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, в тому числі при відмові без поважних причин взяти дитину з пологового будинку (відділення) та інших дитячих лікувально-профілактичних і навчально-виховних закладів, або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою, а також, якщо батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами. Позбавлення батьківських прав проводиться тільки в судовому порядку.

Стаття 74. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від утримання дітей.

Стаття 76. Суд може прийняти рішення про відібрання дитини і передачу її на опікування органів опіки і піклування незалежно від позбавлення батьківських прав, якщо залишення дитини в осіб, у яких вона перебуває, небезпечне для неї. У виняткових випадках при безпосередній загрозі життю або здоров'ю дитини, органи опіки і піклування вправі прийняти рішення про негайне відібрання дитини у батьків або інших осіб, на вихованні яких вона фактично перебуває.

ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ОСВІТУ"

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини:

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані: постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв; сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 180. За доведення неповнолітнього до стану сп'яніння (шляхом особистого прикладу, або психічного чи фізичного спонукання до вживання спиртних напоїв).

Стаття 184. (ч 1). За систематичне ухилення від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Стаття 184.(ч.4). До неповнолітніх, які не досягли 14-16 років і відповідно до ст.22 кримінального кодексу не є суб'єктами злочину і не можуть нести кримінальної відповідальності, застосовуються примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст.23 Кримінального кодексу, а батьки несуть адміністративну відповідальність.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 166. Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, якій встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років та позбавленням волі на той же термін.

Стаття 167. Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічним карається штрафом до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та виправними роботами на термін до двох років.

Стаття 303. Дії щодо примушування чи втягнення до заняття проституцією неповнолітнього караються позбавленням волі на термін від трьох до п'яти років.

Стаття 304. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми - карається, обмеженням волі на термін до п'яти років та позбавленням волі на той же термін.

Акція "16 днів проти насилля"

Пам’ятка батькам

1. Пам’ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім’я в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, що створити в сім’ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.

2. Не дивіться на дитину як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа Ії належить світові. Сприймайте дитину як особистість єдину, унікальну і неповторну.

3.Не виражайте часто свого незадоволення, критики – це тільки породжує антагонізм в стосунках дітей і батьків.

4. Давайте дітям можливість відчувати Ваше визнання і схвалення.

5. Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана.

6. Будьте тактовними в стосунках з дітьми.

7. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.

8. Показуйте приклад позитивних дій ті вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.

9. Насильство над дітьми – це протиприродний акт, який забороняється законом. Так, в Сімейному кодексі сказано таке: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».

10. Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.

11.Пам’ятайте, що в сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх

1. З якого віку наступає відповідальність дітей за злочини?Відповідно до ст. 22 Кримінального кодексу України (КК) кримінальної відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло шістнадцять років.Також до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років лише за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабіж, розбій, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство.

2. Яке покарання може бути визначено дитині?Згідно з ст.98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1. Штраф.Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Громадські роботиГромадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основній роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.

3. Виправні роботи Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків.

4. АрештАрешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах, ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб.

5. Позбавлення волі на певний строк Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості. При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім загальних засад призначення покарання, обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвідку та інші особливості особи неповнолітнього.

3. Чи є якісь особливі умови правосуддя, коли підсудним є неповнолітня дитина? Правосуддя у кримінальному процесі здійснюється відповідно до кримінально-процесуального кодексу України. Окремої норми, яка регламентує особливі умови правосуддя, коли підсудним є неповнолітня дитина не передбачено. Але встановлено норми, які враховують вік підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, зокрема, відповідно до ст.45 КПК України у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років обов’язкова участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справі у суді першої інстанції (з моменту визнання особи підозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення).

4. Де відбувають покарання у види позбавлення волі неповнолітні засуджені?Позбавлення волі на певний строк – це саме суворе покарання у системі покарань, які можуть призначатися неповнолітнім.Покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх виконують виховні колонії. Ці колонії займають особливе місце середь установ, які призначені для відбування покарання, що виражається, по-перше, у встановленні більш пільгових умовах у порівнянні з умовами утримування дорослих злодіїв, та, по-друге, в орієнтації на застосування різноманітних виховательно-психолого-педагогічних заходів як основних засобів впливу на неповнолітніх в процесі їх навчання, проведення спортивних, культурних заходів, а також в процесі трудової діяльності.

5. Чи несуть батьки, та в якій мірі, за злочини, скоєні малолітніми, неповнолітніми дітьми?Кримінальну відповідальність батьків за злочини, скоєні малолітніми та неповнолітніми дітьми законодавець не передбачає. Але батьки несуть цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну малолітніми та неповнолітніми дітьми, у тому числі і заподіяну у результаті злочину. Відповідно до ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров’я чи іншого закладу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану нею, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов’язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов’язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.Обов’язок батьків (усиновлювачів) або опікуна чи іншої фізичної особи, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов’язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров’ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, батьки (усиновлювачи) або опікуни чи інша фізична особа, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, є неплатоспроможними або померли.Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов’язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.Обов’язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

18 листопада 2016 року - Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства

Сексуальна експлуатація та сексуальне насильство щодо дітей досі залишається трагічною реальністю для всіх країн. Вони є серйозним порушенням прав дитини та мають довготривалі і руйнівні наслідки на все життя. Аби запобігти цим злочинам, сприяти кримінальному переслідуванню винних і захистити жертв насильства Рада Європи у 2015 році запровадила Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, який проходить 18 листопада.

Проблема сексуального насильства над дітьми є проблемою прихованою. Надзвичайно важко встановити кількість потерпілих дітей. За оціночними даними Ради Європи кожна п'ята дитина страждає від різних форм сексуального насильства. Часто засоби інформації висвітлюючи історії про дітей, які зазнали насильства, були викрадені чи навіть вбиті, описують злочинців-незнайомців, але важливо знати, що такі злочини не є типовими. Особи, які скоюють сексуальне насильство над дітьми, у 8 випадках із 10 (за даними NSPCC) зазвичай є добре знайомими людьми для дитини. Це можуть бути члени сім‘ї, друзі, сусіди. Деякі з них працюють на посадах, що передбачають постійний контакт з дітьми, деякі мають авторитетні позиції та користуються довірою і повагою серед інших дорослих. У випадку, коли агресор є близьким родичем, дитина може не розповідати про насильство аж допоки не стане дорослою. А може не розповісти ніколи.

В чому ж полягає суть проблеми ?

Сексуальні посягання відносно дитини включають в себе форми як фізичного, так і психічного насильства. Поняття «інцест» використовується в тих випадках посягань, коли відбувається кровозмішення.

До сексуального посягання відносять і сексуальну експансію щодо дітей та підлітків, наприклад використання їх в дитячій порнографії.

Суть сексуальної травми :

- ненормальне сексуальне переживання;

- сексуальні дії, в які втягуються діти і підлітки, що перебувають в положенні залежності, не дозрілі ще за своїм розвитком для повного усвідомлення ситуації і відповідно не можуть дати свою згоду на ці домагання;

- фізичні або психічні посягання на сексуальну недоторканність дитини;

- переслідування з натяками на секс, виставлення напоказ їх статевих органів, сексуальні ласки, участь або присутність дитини при порнографічних фото або відео зйомках, участь його в акті онанізму або безпосередньо статевому акті .

Сексуальне насильство

Не існує якихось особливих психічних симптомів, пов'язаних саме з сексуальним посяганням, але часто відзначаються депресія, спроби самогубства, інші форми саморуйнівної поведінки, вживання наркотиків, проституція, анорексія, булімія і т. д.

Непрямі ознаки сексуального насильства

- нічні кошмари, зміст яких завжди однаковий;

- небажання згадувати і розповідати іншим про ці епізоди дитинства;

- відчуття депресії, страху, виникнення шкідливих звичок. Ці симптоми характерні більше для жінок, аніж чоловіків, які піддавалися в дитинстві сексуальним зазіханням;

- розвиток у хлопчиків, що піддавалися насильству, невпевненості у своїй статевій приналежності, що під час дорослішання може привести до зайвої агресивності, за допомогою якої вони намагатимуться самоствердитися. В зрілому віці у них нерідкі проблеми в області сексуальних відносин – 20-50% з них самі скоюють розпусні дії відносно дітей.

Особливості відносин між учасниками

У дитини склалися хороші відносини з такою людиною, він відчуває, що його люблять, і не уявляє, що з ним можуть так погано вчинити. Про багато випадків не заявляють (згідно з підрахунками, поліція дізнається лише про 10%).

Вік жертв сексуального насильства

Сексуальні посягання відносно дівчаток трапляються найчастіше в 8 - 11 років щодо хлопчиків трохи пізніше. При інцесті вони тривають протягом кількох років.

Шість груп ризику для дітей:

1. Діти жінок, з якими жорстоко поводяться вдома.

2. Діти жінок, які самі були жертвами жорстокого фізичного та / або сексуального поводження в дитинстві.

3. Онуки бабусь / дідусів, які здійснювали сексуальне посягання щодо своїх або чужих дітей.

4. Діти з сімей з неясними віковими межами між поколіннями і де батьки перебувають в жорсткій залежності один від одного.

5. Брати / сестри дитини, яку сексуально використовують.

6. Діти-інваліди з порушеннями розвитку або ще якось відрізняються від інших дітей.

Діти, які пережили сексуальну травму:

- відчувають, що це погано, намагаються передати суть того, що сталося словами,поведінкою;

- важко ідуть на контакт,потребують особливої чуйності;

- нічого не розповідають, соромляться того, що сталося, відчувають страх, думають, що, можливо, вони одні з такими проблемами.;

- намагаються обіграти ситуацію, в яку потрапили: одні вважають, що душа відлітає з тіла, коли це трапляється, інші переконують себе в тому, що це поганий сон, треті - що все сталося не з ними, а з кимось іншим.

Синдром пристосування

Реакції дітей на сексуальну травму об'єднали в так званий синдром пристосування. Дитина розуміє, що сексуальний контакт повинен триматися в таємниці, що вона безпорадна по відношенню до дорослого. Не отримуючи своєчасно допомоги, дитина змушена змиритися з подальшими посяганнями. Якщо дитина через тривалий час розповість про ситуацію близьким або властям, велика ймовірність, що їй не повірять. В такому випадку вона найчастіше бере свої слова назад, що також розглядається, як підтвердження обману.

Симптоми залежать насамперед від віку дитини, рівня розвитку, відносин з кривдником, типу сексуальних дій, їх тривалості. Формується«синдром постсексуальної дії»- у дитини можуть бути які завгодно порушення поведінки.

Симптоми після сексуального насильства

У молодших школярів часто спостерігається регресивний стан поведінки, наприклад, вони можуть почати мочитися в ліжко, смоктати палець. У них може виникнути страх перед чоловіками.

Вони можуть стати примхливими, боятися темряви, відмовлятися спати на самоті. У деяких проявляється надмірний інтерес до сексу, сексуальних ігор, що може призвести до того, що їм не дозволять грати з іншими дітьми.

Однак слід нагадати, що підвищений сексуальний інтерес можуть проявляти і деякі діти з психічними порушеннями, наприклад з аутизмом, розумовою відсталістю, біполярним розладом, психозом!

У школярів середніх класів, які пережили сексуальне насильство, спостерігається зниження концентрації уваги і, як наслідок, успішності . У них також можуть бути порушення сну, нічні кошмари, фобії. У них часто виявляються і такі психосоматичні симптоми, як біль у животі, в горлі, головний біль.

Почуття сорому і страх показати своє тіло, може призвести до відмови від участі в заняттях спортом або обстеження у шкільного лікаря. Через цей страх діти відгороджуються від товаришів.

Підлітки, які не наважуються розповісти про все це, втрачають віру в себе. Можуть проявлятися саморуйнівна поведінка, шкідливі звички.

Сексуальні посягання вважаються найчастішою причиною того, що дівчатка тікають з дому.

Багато з них потім займаються проституцією. З опитувань повій з'ясовується, що 70-100% з них піддалися сексуальному насильству в дитинстві. Для деяких дівчат це був єдиний спосіб отримати тепло і увагу.

Проте, бувають інші реакції : блокування своїх почуттів, заглиблення у депресію, що часто призводить до самогубства. Деякі дівчатка-підлітки відмовляються адекватно сприймати своє тіло, відхиляють все, що пов'язано з сексом, сильно худнуть або товстіють, щоб приховати жіночі форми. Трапляються істеричні реакції - непритомність, паралічі.

Часто підлітки, щоб зробити психічну біль відчутною, наносять собі каліцтва, кусають себе, щипають. У хлопчиків, які пережили сексуальне насильство, як показують досвід і проведені дослідження, найчастіше спостерігається реакція у вигляді ексгібіціонізму, сексуально зухвалої поведінки до і в період статевого дозрівання.

Причини формування тяжкості симптомів:

- тривалість насильства;

- відношення між дитиною і насильником;

- наявність в насильстві агресивності;

- вік винуватця.

Вважається, що ті, хто відчуває посягання в родині, реагують найсильніше – 5% з них мають постійні проблеми. Ті, хто піддаються нападкам з боку людей, не набагато старших , реагують не так сильно, як у випадку, якщо це людина віком батьків.

Фізичні ознаки насильства

Це може бути: набряк, припухлість статевих органів, через що дитині важко сидіти; свербіж; синці, пошкодження статевих органів, кровотечі; дрібні тріщини навколо ануса, що можна побачити у жертв інцесту, які піддавалися цьому тривалий час.

Можна також побачити кондиломи - захворювання, яке у дорослих передається статевим шляхом. Кондиломи статевих органів у дітей в більшості випадків дають привід до ретельного з'ясування можливого сексуального посягання. За допомогою аналізів можна виявити сперму, інфекції (гонорею і хламідіоз).

Особливості ґвалтівників

Винуватці насильства вибудовують сильний психологічний захист - навіть собі не зізнаються в тому, що скоїли якесь посягання.

Кожен визнає вину частково, заперечуючи бажання і те, що був ініціатором, відхиляє деякі скарги або тип посягання і не вважає, що все це шкодило дитині. Такі люди часто стверджують, що не мають уявлення, про що йде мова, що дитина бреше.

Насильник найчастіше не відчуває почуття провини, а звинувачує матір або стверджує, що дівчинка сама його спокушала. Він може також сказати, що виною всьому було сильне алкогольне сп'яніння, може навіть поставити собі в заслугу, що нібито вів дівчинку у світ сексу, стимулюючи розвиток дитини.

У 90% випадків винуватець зазвичай не злочинець, не антисоціальний тип і не психічно хвора людина. Це схильні до усамітнення чоловіки, яким важко працювати з будь-ким, вони не можуть зав'язати постійний чуттєвий контакт, погано контролюють імпульси, погано переносять розчарування. Вони завжди відчувають себе самотніми, відчувають глибоке почуття неповноцінності, часто психологічно незрілі. Значна частина таких чоловіків ( від 30 до 75%) піддавалася сексуальним зазіханням в дитинстві.

Варто пам’ятати ще одну важливу річ. Незважаючи на доволі розповсюджений міф, щопро сексуальні зазіхання навмисно брешуть, ґрунтовні дослідження доводять протилежне: із 10 000 дітей, з приводу яких були заяви про посягання, брехали лише дві дівчинки-підлітка!

То ж будьте уважні до своїх дітей, вмійте їх вислухати, почути, допомогти у вирішені їх дитячих проблем - навіть якщо вони видаються вам несуттєвими, дріб’язковими. Довіряйте дітям і вони довірятимуть вам, що значною мірою вбереже їх від можливих непередбачуваних ситуацій, в тому числі від описаних в даній статті.

Кiлькiсть переглядiв: 176